Едуард VII

Едуард 7

Едуард VII (англ. Edward VII) (*9 листопада 1841, Букінгемський палац, Лондон – †6 травня 1910, там же) — король Великої Британії та Ірландії, імператор Індії з 22 січня 1901, австрійський фельдмаршал (1 травня 1904), перший з Саксен-Кобург-Готської (нині Віндзорської) династії.

Старший син королеви Вікторії та принца-консорта Альберта Саксен-Кобург-Готського. Оскільки його мати жила довго, вступив на престол у 59-річному віці; до 2008 року (60-річчя принца Чарльза) був найбільш похилим принцом Уельським в історії Британії.

Царювання Едуарда почалось у січні 1901 року після смерті матері.

Мав прізвисько дядько Європи (англ. the Uncle of Europe), оскільки був дядьком кількох європейських монархів, що царювали з ним в один і той самий час, включаючи Миколу II та Вільгельма II.

Король зробив великий особистий внесок до створення Антанти, відвідавши з офіційними візитами Францію (1903) та Росію (1908). Були укладені англо-французька угода, 1904 та англо-російська угода 1907. Хоча ці кроки в історичній перспективі виявились консолідацією сил перед Першою світовою війною, в очах сучасників Едуард VII був «Миротворцем».
Король відіграв значну роль у реформі британського флоту і військово-медичної служби після англо-бурської війни.

«Едвардіанська епоха» ознаменована посиленням політичної активності населення, зростанням соціалізму та фемінізму в Британії, промислово-технічним розвитком.

У 1908 році Едуард VII відкрив літні Олімпійські ігри в Лондоні.

Мав велику популярність як принц та як король і в Англії, і за кордоном.

Едуард був активним діячем масонства і брав участь у зборах багатьох лож у Британії й на континенті; як і інші британські масони того часу, він не робив таємниці зі своєї участі у цих ложах, та деякі його виступи на масонську тематику були публічними.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>